Присвячено 80 роковинам голодомору

Присвячено  голодомору 33року…!

Щороку в Копичинцях ми звикли в день пам`яті жертв голодомору, ввечері, на вікні своєї оселі, чи після поминальної панахиди  біля хреста колишньої тюрми, запалити свічку і помолитись за душі тих,  українців , котрі загинули голодною смертю комуністичної катівні. Цього року  цю сумну дату  нашої історії, в Копичинцях відзначили по-особливому. 24 листопада 2013 року  з ініціативи Копичинського  музею театрального мистецтва  була продемонстрована виставка присвячена 80 роковинам голодомору в Україні, котра експонувалася у холі КЦКіД . Виставка відобразила у своїх експонатах  трагедію і біль  народу, що пережив голодну блокаду радянського ладу. Чорний хрест викладений хустками, дві ложки оточені колючим дротом, розломаний кусень чорного хліба, 5 колосків пшениці, за які садили в тюрму, десяток документальних  фото на яких понівечені голодом дитячі тіла, засвічені хрестом свічки…

Всі ці символи  виставки стали своєрідною преамбулою до   вистави-реквієму «Свіча пам`яті»,  Копичинського народного театру поезії «Слово», яка  відбулася того ж листопадового вечора. Режисер вистави Руслана Савка разом із командою однодумців та артистами колективу  за короткий час створила дуже драматичну і філософську виставу. Надзвичайно важка за змістом, але насичена виразними образами,  вистава розкрила для глядача всю жорстоку правду про голодну трагедію України  33 року.

Молоді талановиті актори Тарас Гіль та Оксана Богоніс  майстерно передали  всю біль і безпомічність народу, з якого «ті - у мундирах» зірвали останню сорочку і пустили блукати спустошеним краєм. Дві долі і три життя – це чоловік  та молода жінка з немовлям,  зустрічаються у вирі жорстоких подій і намагаються вижити у голодному божевіллі. Він – молодий, а може й не дуже, але вже побитий життям і зранений, зневірений і байдужий. Вона – юна жінка , що  овдовіла щойно ставши матір`ю, блукає з молитвами на устах у напівбожевіллі шукаючи  порятунку. Розп`ятя Христа в центрі  сцени  -  це  мовчазний свідок, в якого просять допомоги  герої вистави , але марно… Він не може відповісти  на їх благання!.. Але,зрештою,  саме Розп`ятий  Ісус на хресті дає шанс вижити одному  із них.

Режисер  Руслана Савка розбавила драматичні сцени у виставі  ліричними доповненнями.  Це була своєрідна ретроспектива  спогадів героя  про свою юність і любов. Вона  виражалася у танці  двох закоханих сердець , які розлучив безжальний  голод. Музичним  лейтмотивом    стала безмежно лірична «Мелодія»  Мирослава Скорика .  Але основний  музичний супровід вистави  носив   драматичний характер.  А пісня у виконанні  Галини Штокал у образі  босоногої  жінки у жалобі,  особливо вражала трагічним  змістом і формою. Адже, режисер доповнила вокальний  зміст пісні, образами дітей-ангеликів, які отримували із рук матері-жінки німби у вигляді пшеничних віночків. Ця сцена -  визивала особливі емоції  у глядачів, і стала саме тим ключовим  образом, що розкривав всю трагедію  тогочасних подій.

Також, цікавим  у виставі, стало демонстрування документального  відеоряду, який вклинювався  під час сценічної дії. Коментарі істориків і свідчення очевидців, які пережили голод , змістовно доповнили  додатковими фактами події , що відбувалися на сцені між героями. 

Вистава «Свіча пам`яті»,  безумовно,  стала ще одним мистецьким  досягненням  і перемогою  режисера  Руслани Савки. Ця постановка  була складною  і емоційно виснажливою для головних героїв, але ця робота не була марною , хоча б, тому що не залишила байдужим нікого з глядачів. Сльози на очах і стримані але довготривалі аплодисменти  говорили самі за себе. Свіча пам`яті  для тих, котрі загинули  у голодоморі  33 року, горіла яскраво і щиро. ..     

Театрознавець, старший науковий працівник 
Копичинецького музею театрального мистецтва Тернопільщини
                                                                                      Оксана Шикула.
 

Подорож у пору плодів і квітів.

27 жовтня в Копичинському  музеї театрального мистецтва відбувся вечір- презентація нової  збірки поезій відомої  української поетеси, головного редактора львівського "Видавництва Старого Лева" Мар'яни Савки "Пора плодів і квітів" ,а також  дебютної книги новел Ірини Савки "Осиний мед дикий".

Вечір зібрав чимале коло зацікавленої публіки,
 так як обидві авторки пов'язані з Копичинцями великим життєвим корінням.   Маря'на  тут народилася і провела шкільні роки,брала участь у літературних студіях,була артисткою театру, а Ірина Ярославівна багато років працювала в музичній школі, керувала дитячими хорами та вокальними ансамблями, зокрема, створила і понад 15 років працювала з народним вокальним жіночим ансамблем "Любисток",котрий так полюбився копичинчанам.

Цей жіночий вокальний колектив, котрим сьогодні керує Марія Тимчишин став прекрасним доповненням до літературної канви вечора.


 


   Літературно- поетичний перфоменс  гармонійно поєднав проникливо- драматичну прозу, що зачіпала найпотаємніші струни душі та вишукано-ліричну,філософську поезію,яка хвилювала і дивувала.

Особливого настрою додавала створена атмосфера у літературно- мистецькій " кав'ярні" музею: осінні квіти і плоди,листя вже засинаючих дерев, смак  яблук та  кориці, а також запах м'яти і чебрецю у теплому чаї.

   Новели  і вірші прозвучали у виконанні авторок  і гостей презентації. Всі присутні отримали незабутньо- приємні  враження, від спілкування з такими рідними і дорогими Мар'яною та Іриною Савками.

Урочиста академія пам'яті!

24 жовтня в Копичинецькому Центрі культури і дозвілля відбулася урочиста академія пошанування організаторів Повітового союзу  кооперативних спілок в Копичинцях . Академія була організована з ініціативи дослідників кооперативного руху - викладачів Заліщицького аграрного коледжу ім. Є.Храпливого.Метою проведення академії пам'яті був пошук форм співпраці між громадськими осередками Гусятинського і Заліщицького районів, обмін інформацією про підсумки  наукових  досліджень окремих напрямків історії нашого краю,зокрема, поширення ідей подвижників кооперації- наших співвітчизників.
         Для копичинчан ця зустріч була  цікавою і пізнавальною, позаяк можна  було ширше довідатися про  засновників Копичинецького Повітового Союзу Кооператорів,зокрема ,Івана Заваликута,  Івана Мартюка- які були  взірцем поєднання виняткового мистецтва управління із самовідданим служінням українській кооперативній  ідеї.
   Наш музей також долучився до організації урочистої  академії, ознайомив Заліщицьких гостей з експозицією та науковими напрацюваннями, зокрема, з історією першого західно- українського фільму "Для добра і краси", котрий був  відзнятий у1938 році,  з ініціативи  та фінансової  підтримки  Копичинецької  кооперативної  спілки.

Презентація книг Мар'яни та Ірини Савки

Копичинський музей театрального мистецтва Тернопільщини запрошує всїх шанувальників ліричного слова на презентацію книг Мар'яни Савки та Ірини Савки. Вечір-зустріч з авторками відбудеться у літературно-мистецькій "кав'ярні" музею, де прозвучать рядки проникливої поезії та драматичної прози. Гості музею стануть учасниками захоплюючого осіннього перфоменсу. Чекаємо вас 27 жовтня о 16.00 годині.

Шановні користувачі інтернету!

Дякуючи  сучасним технологіям, сьогодні ми відкрили блог Копичинського музею театрального мистецтва Тернопільщини, аби відчувати, що ми йдемо вногу з часом. Запрошуємо всіх шанувальників  мистецтва відвідувати нашу  сторінку і знайомитись з нашою роботою. Директор музею - Савка Руслана Мирославівна.